друк

-у, ч.

1) тільки одн. Процес виготовлення друкованої продукції; друкування.

••

Ви́йти з дру́ку — з'явитися опублікованим.

Ви́пустити дру́ком — надрукувати; бути опублікованим.

2) тільки одн. Текст, відтворений друкарським способом. || Зовнішній вигляд надрукованого, що визначається особливістю букв, шрифту, характером зображення, способом друкування і т. ін.

••

Висо́кий (глибо́кий) друк — елементи друку (виступи та заглибини на папері), які відчуваються на дотик.

Іри́совий (ра́йдужний) друк — поступовий перехід одного кольору захисної сітки (малюнків), виконаної суцільними лініями без розривів, в інший.

Непере́рвний друк — друк, за якого візерунок, розташований на протилежних кінцях однієї сторони банкноти (цінного папера) або розташований по всій банкноті, утворює закінчений малюнок при сполученні країв банкноти.

Орло́вський друк — різкий перехід одного кольру в інший без розриву і зміщення ліній малюнка.

Пло́ский друк — спосіб поліграфічного друку, за якого зображення лежать в одній площині з папером.

3) тільки одн. Галузь виробництва, що займається виготовленням друкованої продукції; видавнича й друкарська справа.

4) тільки мн. Зведення друкованих пам'яток.